Запитання психологу

Доброго дня, мені 21рік і в мене компульсивне переїдання (беручи до уваги загальнодоступну інформацію), інколи їм все і у кількостях як за декілька прийомів їжі. Як з цим боротись можливо підкажете? дякую!

Доброго дня!

Щоб встановити причини і особливості такої вашої поведінки, необхідно звернутись до спеціаліста нашого Центру на діагностику - Ольги Лазаренко (спеціалізація РПП, контакти є в анкеті). Це тести і деякі щоденники та анкети, які вам треба буде заповнити, а також інтерв‘ю.

Також не завадить перш ніж йти до нашого спеціаліста- здати аналізи і провести медичний огляд в сімейного лікаря, а в разі необхідності- ендокринолога. Тоді можна краще врахувати всі фактори. І лише після цього етапу- можна сказати чи це компульсивне переїдання. Яка його природа, яку вагу має кожна з причин в його розвитку. І далі- намітити план усунення причин, корекції тих дефіцитів, які є і змін, які необхідні. Тобто наступним кроком після діагностики може бути психотерапія. Або психотерапія плюс робота з дієтологом. Іноді за необхідності долучаються ще лікарі, які усувають біологічні причини. Самостійно не треба ні з чим справлятися. Зверніться, будь ласка, по допомогу.

З повагою, Ольга Лазаренко - психотерапевт, к.пс.н.

14.09.2021

Доброго дня.Моєму сину вже 20 років.У нього немає друзів,виходити у соціум прирівняний до нуля. Займатися спортом,вийти на прогулянку відмовляється.Як ,мамі,незнаю як себе заспокоїти.Неможу зрозуміти його стану.

Доброго дня.
Ваше питання важливе, ви тривожитеся. Для того , щоб розібратися у ситуації детальныше варто було б звернутися для очної консультації.
А в форматі швидкої відповіді зверну вашу увагу на два основних моменти:
- така замкнутість може бути і тривожним сигналом, якщо є інші фактори : різкі зміни настрою, не бажання працювати-вчитися тощо, час проводиться за безцільним спогляданням та ін., такі які можна віднести до неадекватних проявів
-якщо цього не спостерігається, то можливо ви не можете найти спільну мову і тому не знаєте, що саме його цікавить, чим захоплююється; з власної тривоги ви можете займати досить критикуючу позицію і це буде викликати супротив зі сторони юнака

Якщо ви вбачаєте , що його поведінка тривожна, то можливо запропонувати йому звернутися за консультацією, але підкреслю, що ви можете лише запропонувати це, а не наполягати на цьому, тому що він вже не маленька дитина і має приймати рішення власноруч.

З повагою, Катерина Голоскокова

15.08.2021

Доброго дня. Навіть незнаю з чого почати писати, бо мабудь моя ситуація смішна но для мене важлива. Три роки тому ми з чоловіком одружились весілля було супер, но коли побачила свої фото знайомі сказали що плаття весільне закоротке, я дуже розтроїлась бо навчала кожне фото передивлятись і також це побачила. І ВЖЕ пройшло скільки часу, а я про це думаю. Коли бачу весілля чи передачі зразу звертаю увагу на довжину плаття, і родичів звинуватила чому не сказали що за коротке, їм воно було нормальне. Я ДУЖЕ хочу це з голови викинути бо хочу змінити життя НА КРАЩЕ, читаю книги та дивлюсь різні відео про щасливе життя. НО так зациклина на ЦЬОМУ, що НЕмаю спокою. Знаю це не є так важливо. НО прошу допоможіть мені будь ласка. ДЯКУЮ

Доброго дня. Дуже шкода, що цей момент так сильно закарбувався у вашій пам'яті і завдає прикрості вашому життю. Оскільки це питання лишається для вас настільки важливим, схоже, що ви опосередованим чином попали у травматичну для вас ситуацію. Можливо це пов'язано з попереднім досвідом, коли вас засуджували або не підтримували. Або ж були дуже націлені на ідеальне весілля чи ідеалізований образ себе.
Ви не можете лишити цю прикрість у минулому і ніби знову і знову переживаєте цей момент.
Для того , щоб позбутися цих переживань, вам варто б було б звернутися до психолога і пропрацювати ситуацію.

З повагою, Катерина Голоскокова

11.08.2021

Доброго вечора, допоможіть розібратися у собі.Я живу з хлопцем 5 років з них 3хочу розірвання стосунків.кожна наша розмова закінчується словами когось найду піду. Ая не можу зважитись зробити це сама мені його жалко.

Доброго дня!
"Розібратися у собі" в листуванні буде складно, насправді. Я би рекомендувала взяти декілька зустрічей з психотерапевтом для цього та суто в цій темі.
Давайте я Вам окреслю ряд тем, про які можна подумати:
- Йти від когось до когось - це може бути про страх залишитися самій. Що саме Вас там лякає? Йти можна просто від тих стосунків, де Вам погано.
- Якщо кожна розмова завершується цими словами, то це маніпуляція та погроза. Але за ними також щось стоїть: щоб почув? щоб налякався що Ви підете? щоб щось змінив? та інше.
- Про жалко. Що саме жалко: що без Вас не зможе? що буде боляче? що він не справиться?
- Якщо Ви хочете завершити стосунки, але самі не готові, Ви можете не свідомо провокувати партнера на сварки та підштовхнувати його до того, щоб він покинув Вас перший.
- І, напевно, саме головне. Схоже, є ще щось що Вас тримає і Вам добре в парі. Звичайно, що є незадоволення чимось та один одним та напруга в парі зростає. І тоді зменшення цієї напруги йде через сварку та бажання покинути. Можливо, вашій парі варто пошукати це та попрацювати на парній консультації.

Разом з тим, наголошу, що це лише припущення та краще розбиратися на консультації.

З повагою, психолог - Віта Ковальчук

31.07.2021

Доброго дня!
Моїй донечці 1 рік і 3 міс. Коли їй було 10 міс ми взяли няню на допомогу і щоб дитина звикла до неї, оскільки я планувала виходити на роботу, коли донечці буде рік. Вихід на роботу відтягнувся, бо я не відчувала, що готова. Коли вже почала робити кроки в цьому напрямку, то донечка настільки звикла до няні, що почала називати її мамою, плакати, коли вона йде додому. І через це я засумнівалась чи варто мені її залишати на няню і виходити на роботу. Гострої фінансової необхідності працювати в мене немає, але мені запропонували дуже цікаву для мене, як спеціаліста роботу і дуже шкода від цієї пропозиції відмовлятися. Але і через донечку мене мучить відчуття вини, що я не буду поруч з нею, коли вона буде рости і що поруч буде чужа людина.
Порадьте будь ласка чи є нормальним те, що дитина називає в такому віці няню мамою і чи варто в такому випадку відмовитись від роботи?
Дякую

Доброго дня!
В такому віці важливе значення мають стосунки з опікаючими дорослими. Якщо дитина насправді багато часу проводить з нянею, вона починає формувати стосунки з нею, в основі яких є прив'язаність і тоді донька справді може плакати при розставанні з нею. Окрім того, вона бути "зчитувати" систему цінностей, звичок, поглядів, реакцій няні - це при умові, що більшість свого часу вона буде проводити з нею.

Про те, що називає мамою, тут думаю більше зіграла роль ставлення. Ніби, як мама, то називати буду мама. Маленька дитина ще вкладає такого змісту глибокого як ми, дорослі. Тут краще пояснити, як кого потрібно називати.

Чи відмовлятися від роботи Вам не скажу. Я розумію, що складно прийняти таке рішення, але його маєте зробити Ви. Так, почуття провини цілком природньо відчувати в такий ситуації, але і обирати себе, своє життя також потрібно. У всього є своя ціна і кожен Ваш вибір має плюси та мінуси.

З повагою, Віта Ковальчук - психолог, дитячий психотерапевт

27.07.2021