Запитання психологу

Доброго дня! Хлопчику 4,5 роки. Яка основна причина, що дитина не грається, , а маж бажання лише дивитися мультики (гаджети). З дітками любить гратися, але діток на вулиці немає, томущо живемо в приватному будинку. З мамою грається, але мама зайнята багатьма домашніми справами.

Доброго дня!

Основна причина, що для дитини це найпростіше цікаве заняття, яке вона собі може організувати. В мультиках/іграх швидко змінюються картинки, все яскраве та не потрібно прикладати зусиль.

Вихід - це створювати більше умов для спілкування з однолітками, регулярно відвідувати дитячі майданчики, ходити в гості до дітей або запрошувати до себе. Розглянути варіант відвідування дитячого садочку.

Кількість часу в гаджетах регулювати та не очікувати, що дитина одразу саме себе займе. Підтримувати цікавість до самостійної діяльності будуть сумісні "дорослі" справи, коли він буде "допомагати" дорослим членам родини в хатніх справах.

З повагою, дитячий психотерапевт, психолог - Віта Ковальчук

27.07.2021

Доброго дня ! Сину 4 роки 8 місяців. Сім'я складається з тата, мами, син і донечка 1,3 роки. Від народження до 3 років, як на мою думку, ми сина гіперопікали (не давали можливості самостійно гратися, весь час хтось його розважав), тоді я, чоловік і син жити з мамою. Коли переїхали жити окремо в приватний сектор (сину було 3 роки) виявилост що він зовсім несамостійний( боїться вийти сам у двір, гратися сам невміє, весь час мене дьоргає з дрібязковими проханнями). В садок ходить до обіду ( не спить там). Як навчити його гратися самому, бути собі цікавим?). Ще багато що боїться, зажатий. Коли чоловік приходить з роботи не дає нам поговорити, перебиває весь час. По ночам кличе мене скрізь сон" мама, мама", наче йому мене не вистачає, наче він ще від пуповини не відрізався. Якась у нього занадто прив'язаність до мене. Я знаходжусь в декретній відпустці по догляду за доньої 1, 3 роки, після обіду ми всі разом, але увагу всеріано старається перетягути на себе. Як допомогти його не обділити уваною і не гіперопікувати?

Доброго дня!

Для дитини трьох років цілком нормально проводити переважну більшість свого часу (та навіть весь) з кимось із дорослих. Це вікова потреба в увазі важливого дорослого, в ігровій діяльності, в захищеності. Складно сказати чи Ви його занадто опікали, хіба не дозволяли нічого робити і все робили за нього.

На мою думку співпало декілька факторів, які вплинули на його поведінку:
- Переїзд та нова обстановка, на адаптацію до якої потрібно рік часу. І цілком природньо, що він боявся всього нового.
- Втрата важливого/близького дорослого - бабусі, яка приділяла час та увагу.
- Народження сестри, що саме по собі викликає напругу та ревнощі. Зазвичай, нівилювати це може більше уваги від тата, поки мама зайнята меншою дитиною. Старша дитина може потребувати більше уваги, намагатися отримати підтвердження любові від батьків, що нічого не змінилося з появою другої дитини.
- Буває так, що дитина більш тривожна (обережна, сором'язлива) по своїй психічній організації, тоді в неї більше потреби в грі, спілкуванні з кимось. Самостійно себе зайняти вони можуть в більш пізньому віці.

Що можна робити:
- Описувати всі його переживання та казати, що я тебе люблю. Наприклад, коли хоче звернути увагу на себе: "Я бачу, що тобі хочеться уваги від тата чи від мене. Це нормально. Тобі хочеться знати, що тебе люблять. Я тебе люблю завжди." Чи коли тато приходить з роботи: "Я бачу що ти радий, що тато прийшов і тобі хочеться поговорити з ним. Зараз ми завершемо і ти поговориш"
- Розпитати що конкретно він хоче, якої саме уваги (грати, малювати разом та інше)
- Проводити час окремо з сином комусь з дорослих. Принаймні 1-2 години в тиждень.
- Чи є ритуал перед сном? Наприклад, читання книжки чи розмова?Поганий нічний сон може бути ознакою тривожності і тоді він кличе маму, щоб заспокоїтися.
- Підтримувати та хвилити за всі успіхи, підтримувати самостійність у справах/починаннях - сам наливає, витирає, одягається, допомагає варити їсти. Все, після чого доводиться прибирати, але є завдатками дитячої самостійності. Це якщо простими словами.

Сподіваюсь, буде корисною відповідь.
З повагою, дитячий психотерапевт, психолог - Віта Ковальчук

27.07.2021

Доброго дня! Чи можна насильно вилікувати від алкоголізма?
Ситуація наступна: мої батьки випивають. Це бувало і раніше, частіше тато. Але він постійно приходив додому і відразу лягав спати, мама йому нічого не казала. Зараз випивають обоє і вони стали дуже агресивними. Агресія не на мене, на мене навіть не кричать, а агресія один на одного. Раніше напивався тіки тато і досить рідко, 3-5 разів на рік. Зараз напиваються обоє, до такого стану що ледь ходять, а як прийдуть починаються розбірки, жахливо сваряться, без бійок, але аргесії з кожним разом все більше. Майже кожен день батько купує 3л пива і випиває, а потім коли сідаємо вечеряти просить налити 50г горілки/самогонки/коньяку. Іноді випивають разом. На мої зауваження, прохання, погрози не звертають уваги. Бабусі і дідусі ніякого впливу немають. Батькова мама вірить, що тато не випиває, тому що він кожного дня він їй телефонує і "вона по голосу все чує". Під час останньої їхньої сварки я почала заїкатися, але це минуло. Я не знаю що робити, як їх вилікувати?

Доброго дня!
Мене звати Віта і мені неймовірно шкода, що тобі доводиться зустрічатися зі всіма переживаннями, пов'язаними з твоїми батьками.

Насильно від алкоголізму не лікують, принаймні не в дитячих силах це зробити. Я розумію, що в тебе є бажання якось на це повпливати та є очікування, що ти будеш почута. І це величезне відчуття безсилля, коли ти залишаєшся не почутою. Нажаль, це мають робити самі дорослі та інколи вони вибирають жити саме так.

Чи є поблизу тебе інші дорослі, до яких ти могла би приходити? Можливо, бабуся чи ще родичі? Не для того, щоб переконували не пити, але того, щоб піти до них в разі сварки між батьками, щоб уникнути великого стресу.

Чи є в тебе друзі, з якими ти могла би ділитися переживаннями? Чи просто добре проводити час? Хороша атмосфера/компанія в спорті чи на гуртку. Це може стати місцем підтримки для тебе.
Залишу тобі телефон довіри для дітей та підлітків, анонімно 08005002180

З повагою, Віта Ковальчук - психолог, психотерапевт

24.06.2021

Доброго дня. Скажіть будь ласка , чи працюєте ви з наркозалежними людьми ? Порадьте до кого можна звернутися з цією проблемою.

Доброго дня!
Вам варто пошукати організації, медичні установи, які спеціалізуються на роботі з такими пацієнтами.

24.06.2021

Доброго дня!

Під час сварки з другом помітила, що не можу говорити спокійним голосом, коли під час розмови виникає напруження між мною і співрозмовником, і коли йдеться про мої почуття, про те, що мене хвилює. Вчора відбулася розмова, яка вилилась в те, що я почала себе винити в тому, що образила його проханням, хоч не хотіла цього. В ситуації розібралися, зійшлись на порозумінні, але я б хотіла позбутися звички хвилюватися, плакати, коли виникає конфлікт. Я думаю, це тісно зв'язано з аналогічними ситуаціями в дитинстві - коли мене сварив батько у мене була аналогічна реакція, можливо просто захисна. Ця звичка заважає у стосунках з людьми.

Можна звернутися до когось за консультацією з цього питання?

Доброго дня!

Під час конфлікту ми можемо відчувати багато різних емоцій. Наприклад, страх втратити стосунки, сором говорити про свої потреби чи погляди, провину за те, що партнер відчуває щось неприємне, злість на свого співрозмовника та ін. Часто ці суперечливі почуття ми можемо відчувати одночасно в одній ситуації. І вони можуть спричиняти реакцію високої тривоги, сліз, напруження та хвилювання.
Якщо ж ситуація конфлікту насправді не загрожує вашим стосункам із другом, а також якщо ваші стосунки з другом побудовані на повазі до почуттів та інтересів одне одного (з його сторони також, не лише з вашої), а ви відчуваєте, що емоції значно інтенсивніші за саму подію, тоді, можливо, є досвід в дитинстві, де конфлікти були небезпечними, або після сварок батьки відсторонювалися чи показували негативну свою реакцію. І це було дуже страшно, і відчувалося як загроза. Або навпаки, тільки коли ви були дуже схвильовані та плакали, тоді вас чули і враховували.
Тож варто спершу зрозуміти, які емоції ви відчуваєте у конфліктах, і яка потреба за ними стоїть. Наприклад, зберегти хороші, теплі стосунки, або бути почутою та ін.
Дійсно, для того щоб краще розібратися у ситуації та отримати підтримку, варто звернутися до психолога чи психотерапевта за консультацією. Обрати спеціаліста Ви можете на нашому сайті, у рубриці "Склад ГО".

З повагою, Катерина Меркулова - психолог, психотерапевт в гештальт-підході

22.06.2021